Sudno - Вокзали

Просто відпусти мене і забудь,
Допоки не почався ранок.
Вокзали не вмирають, вокзали живуть,
Вокзали лишають рани.

Просто відпусти мене у цю путь,
Це наша остання образа.
Вокзали не плачуть, вокзали ревуть,
Вокзали не лишають разом.

Перони, наче море солоні від сліз,
Дощі змивають все потрібен лиш час.
Вокзали залишають на серці поріз,
Вокзали побачили тисячі нас.

За нами лише гори вище за вись
І наша остання фраза.
За нами лиш перони солоні від сліз,
Вокзали не лишають разом.